Кримінальні правопорушення, пов’язані з війною: суддя Верховного Суду проаналізувала судову практику

Суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Олександра Яновська провела правовий практикум на тему «Особливості застосування норм кримінального права України у справах щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з війною».

Свій виступ доповідачка розпочала зі статистики, наданої Офісом Генерального прокурора. Станом на 27 травня 2024 року в Україні вже зареєстровано понад 132 тис. злочинів агресії та воєнних злочинів. Серед них найпоширенішими є ті, які кваліфікуються як порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК України). Що ж стосується злочинів проти національної безпеки, то їх налічується вже 17,5 тис., і майже половина – щодо колабораційної діяльності (ст. 111-1 КК України).

Суддя нагадала про законодавчі зміни, внесені до КК України з початку повномасштабного вторгнення, та наголосила на тому, що окремі норми зазнавали змін декілька разів. Тому під час розгляду справи необхідно звертати особливу увагу на те, яка саме редакція Кодексу діяла під час вчинення правопорушення.

Детальніше розглянули, чим була спричинена необхідність внесення таких змін, та проаналізували, які ще норми потребують вдосконалення.

Також обговорили судову практику Верховного Суду у справах щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з війною. Особливу увагу приділили розгляду справ за кваліфікацією «Колабораційна діяльність» (ст. 111-1 КК України). Зокрема, у постанові ККС ВС від 22 січня 2024 року у справі № 953/406/23 йшлося про зайняття особою у створеному окупаційною владою органі посади, яка, на її переконання, не належить до правоохоронних чи правозастосовних. Проте Суд зробив висновок, що кримінальна відповідальність за дії, передбачені ч. 7 ст. 111-1 КК України, настає у разі добровільного зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території. Отже, зайняття особою посади водія у незаконно створеному на окупованій території правоохоронному органі та забезпечення його функціонування правильно кваліфіковано за ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Олександра Яновська висвітлила судову практику ВС й щодо інших питань.

Крім того, суддя ВС нагадала про шість складів злочину за ст. 437 КК України («Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни»):

• планування агресивної війни чи воєнного конфлікту;
• підготовка агресивної війни чи воєнного конфлікту;
• розв’язування агресивної війни чи воєнного конфлікту;
• участь у змові;
• ведення агресивної війни;
• ведення агресивних воєнних дій.

В межах лекції спікерка поінформувала слухачів про те, що за час повномасштабного вторгнення місцеві загальні суди ухвалили щонайменше 80 вироків (за ст. 438 КК України, усі обвинувальні).

Окремо обговорили міжнародне законодавство, яке стосується вчинення воєнних злочинів, і ризики порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Серед ознак вчинення дій, що вважаються серйозними порушеннями норм МГП, доповідачка виділила такі:

– грубе порушення норм договірного права (конвенцій і протоколів до них, а також грубі порушення звичаєвих норм МГП);

– дії, які посягають на найважливіші принципи МГП, тобто порушують норму, яка передбачає захист найважливіших цінностей, при цьому наслідки мають бути трагічними для жертви;

 – дії можуть вважатися воєнними злочинами незалежно від настання наслідків.

 На завершення виступу Олександра Яновська пояснила, якою має бути структура мотивувальної частини вироку. 

Онлайн-практикум організовано юридичним порталом «Ratio Decidendi», журналом «Право України» та Офісом незалежних експертиз.

Верховний Суд